Йдеться про вісім супутників JUMPSEAT, запущених на навколоземну орбіту впродовж 1971–1987 років. Вони працювали на так званій високоеліптичній орбіті типу «Молнія», що дозволяло тривалий час спостерігати за північними широтами — зокрема територією тодішнього СРСР.
Як виглядали супутники JUMPSEAT / NRO
За словами директора Центру з вивчення національної розвідки NRO Джеймса Аутцена, значення програми JUMPSEAT «важко переоцінити», адже вона відкрила для США нові можливості збору сигнальної розвідки з космосу.
Супутники JUMPSEAT спеціалізувалися на перехопленні та аналізі електромагнітних сигналів — зокрема військових комунікацій, випромінювання ракетних систем та інших елементів озброєння потенційного противника.
Основним завданням програми було спостереження за розвитком наступальних і оборонних систем СРСР.
Перший супутник JUMPSEAT запустили у 1971 році з бази Ванденберг у Каліфорнії. За даними NRO, апарати успішно збирали сигнали радіоелектронної, комунікаційної та інструментальної розвідки, які передавалися на наземні центри обробки у США.
Хоча останній супутник програми було запущено у 1987 році, один із апаратів залишався в експлуатації до 2006 року, зокрема працюючи у режимі ретранслятора.
У NRO зазначають, що JUMPSEAT став основою для розвитку наступних поколінь американських розвідувальних супутників. Нині США переходять до нової архітектури космічної розвідки — мережі з сотень малих супутників, які мають бути дешевшими, гнучкішими та стійкішими до глушіння й атак.
