У зв’язку із запровадженням нових механізмів верифікації терміналів Starlink російські підрозділи масово постачають альтернативне обладнання. Йдеться про цивільні термінали супутникового зв’язку, що працюють через російські космічні апарати серій «Ямал» та «Експрес».
Читайте также: NASA вперше в історії достроково поверне астронавтів з МКС через проблеми зі здоров’ям. Доповнено
Нагадуємо, що станом на лютий 2026 року компанія SpaceX спільно з Україною впровадила систему білих списків, яка дозволяє блокувати роботу терміналів, що не пройшли офіційну верифікацію. Це змусило російську сторону шукати альтернативні шляхи забезпечення доступу до інтернету на лінії фронту.
Основними провайдерами в цьому сегменті виступають «Газпром космічні системи» (супутники «Ямал») та ФГУП «Космічний зв’язок» (супутники «Експрес»). На відміну від низькоорбітального Starlink, ці системи використовують геостаціонарні супутники.
Технічні особливості
Використання технології VSAT (Very Small Aperture Terminal) має специфічні візуальні та технічні характеристики, які дозволяють чітко ідентифікувати ці вузли зв’язку:
Читайте также: NASA дозволить астронавтам брати смартфони у космічні місії
- Всі термінали використовують класичні супутникові тарілки діаметром від 60 до 120 см. Форма антени — кругла або овальна. Це робить їх значно помітнішими для засобів аеророзвідки порівняно з компактними панелями Starlink.
- Оскільки супутники «Ямал» та «Експрес» перебувають на геостаціонарній орбіті (нерухомо відносно Землі над екватором), антени завжди спрямовані у фіксованому напрямку — на південь або південний схід (азимут у межах 110–180 градусів).
- Робота в Ku- та Ka-діапазонах, що використовуються російськими операторами, критично залежить від чистоти сигналу. Будь-яке додаткове накриття чи захисний маскувальний чохол суттєво погіршує зв’язок, тому дзеркало тарілки зазвичай залишається візуально відкритим.
Для мінімізації ризиків ураження обладнання тарілку часто встановлюють на віддаленні від безпосередніх місць перебування особового складу. Зв’язок із позиціями забезпечується через WiFi-міст за допомогою спрямованих антен (наприклад, лінійки Ubiquiti або аналогів).
Технологія VSAT на базі геостаціонарних супутників має низку недоліків порівняно із системою SpaceX. Велика відстань до супутників (приблизно 36 000 км) зумовлює високу затримку сигналу, що ускладнює використання систем у режимі реального часу. Крім того, потужне постійне випромінювання таких терміналів легше фіксується засобами радіоелектронної розвідки.
Читайте также: Складні часи для конкурентів. Злиття Netflix із Warner Bros. може змінити стримінговий ринок. На що вплине об’єднання?
https://ain.ua/2026/02/10/rosiia-starlink-feb-26/